Первая книга ЦарствГлава 24 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 Он пришел к овечьим загонам у дороги. Там была пещера, и Саул зашел в нее облегчиться. А Давид и его люди сидели в глубине пещеры. |
|
5 Люди Давида сказали ему: |
|
6 После этого Давида стала мучить совесть за то, что он отрезал край верхней одежды Саула. |
|
7 |
|
8 |
|
9 Потом и Давид вышел из пещеры и закричал вслед Саулу: |
|
10 Он сказал Саулу: |
|
11 Сегодня ты своими глазами видел, как Господь отдал тебя в мои руки в пещере. Меня уговаривали убить тебя, но я пощадил тебя, сказав: «Я не подниму руки на моего господина, потому что он — помазанник Господа». |
|
12 Вот, отец мой, посмотри на кусок твоей верхней одежды у меня в руке! Я отрезал край твоей одежды, но не убил тебя. Пойми же и признай, что я не виновен ни в злодеянии, ни в мятеже. Я не согрешил против тебя, но ты охотишься за мной, чтобы лишить меня жизни. |
|
13 Пусть Господь рассудит нас! И пусть Господь отомстит тебе за меня: моя рука тебя не коснется. |
|
14 Как говорится в старой пословице: «От злодеев исходят злые дела», — поэтому моя рука тебя не коснется. |
|
15 |
|
16 Пусть Господь будет нашим судьей и рассудит нас. Пусть Он рассмотрит мое дело и защитит его. Пусть Он оправдает меня, избавив от твоей руки. |
|
17 |
|
18 |
|
19 Ты только что рассказал мне, как по-доброму ты обошелся со мной: Господь отдал меня в твои руки, но ты не убил меня. |
|
20 Кто, найдя своего врага, позволит ему уйти невредимым? Пусть Господь воздаст тебе добром за то, что ты сегодня сделал для меня. |
|
21 Я знаю, что ты непременно будешь царем, и что царство Израиля установится в твоих руках. |
|
22 Поклянись же мне Господом, что ты не искоренишь моих потомков после меня и не уничтожишь моего имени из семьи моего отца. |
|
23 |
1-а СамуїловаРозділ 24 |
|
1 |
|
2 І сталося, як вернувся Саул із погоні за филисти́млянами, то доне́сли йому, говорячи: „Ось Давид у пустині Ен-Ґеді“. |
|
3 І взяв Саул три тисячі ві́йська, ви́браних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель. |
|
4 І прийшов він до коша́р на отари при дорозі, а там пече́ра. І Саул увійшов туди для потреби, а по бока́х печери сиділи Давид та люди його. |
|
5 І сказали люди Давида до нього: „Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх оча́х“. А Давид устав, і тихо відтяв по́лу Саулового плаща́. |
|
6 І сталося по́тім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща. |
|
7 І сказав він до своїх людей: „Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому пома́занцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він — пома́занець Господній!“ |
|
8 І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою. |
|
9 А пото́му Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: „Пане мій, о ца́рю!“ А Саул озирну́вся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився. |
|
10 І сказав Давид до Саула: „На́що ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла? |
|
11 Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосе́рдився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він — пома́занець Господній! |
|
12 І подивися, ба́тьку мій, і поглянь на по́лу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю по́лу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чига́єш на душу мою, щоб забра́ти її! |
|
13 Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімсти́ться Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі! |
|
14 Як говорить стародавня при́казка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі! |
|
15 За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою? |
|
16 І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки“. |
|
17 І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова́ до Саула, то Саул сказав: „Чи це твій голос, сину мій Давиде?“ І підняв Саул голос свій, та й заплакав. |
|
18 І сказав він до Давида: „Справедливі́ший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо. |
|
19 Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив. |
|
20 Як чоловік зна́йде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відпла́тить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня. |
|
21 А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царюва́ти, і стане в руці твоій Ізраїлеве царство. |
|
22 А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого“. |
|
23 І Давид заприсягну́в Саулові. І пішов Саул до дому свого́, а Давид та люди його ввійшли до тверди́ні. |
Первая книга ЦарствГлава 24 |
1-а СамуїловаРозділ 24 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 І сталося, як вернувся Саул із погоні за филисти́млянами, то доне́сли йому, говорячи: „Ось Давид у пустині Ен-Ґеді“. |
|
3 |
3 І взяв Саул три тисячі ві́йська, ви́браних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель. |
|
4 Он пришел к овечьим загонам у дороги. Там была пещера, и Саул зашел в нее облегчиться. А Давид и его люди сидели в глубине пещеры. |
4 І прийшов він до коша́р на отари при дорозі, а там пече́ра. І Саул увійшов туди для потреби, а по бока́х печери сиділи Давид та люди його. |
|
5 Люди Давида сказали ему: |
5 І сказали люди Давида до нього: „Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх оча́х“. А Давид устав, і тихо відтяв по́лу Саулового плаща́. |
|
6 После этого Давида стала мучить совесть за то, что он отрезал край верхней одежды Саула. |
6 І сталося по́тім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща. |
|
7 |
7 І сказав він до своїх людей: „Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому пома́занцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він — пома́занець Господній!“ |
|
8 |
8 І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою. |
|
9 Потом и Давид вышел из пещеры и закричал вслед Саулу: |
9 А пото́му Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: „Пане мій, о ца́рю!“ А Саул озирну́вся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився. |
|
10 Он сказал Саулу: |
10 І сказав Давид до Саула: „На́що ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла? |
|
11 Сегодня ты своими глазами видел, как Господь отдал тебя в мои руки в пещере. Меня уговаривали убить тебя, но я пощадил тебя, сказав: «Я не подниму руки на моего господина, потому что он — помазанник Господа». |
11 Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосе́рдився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він — пома́занець Господній! |
|
12 Вот, отец мой, посмотри на кусок твоей верхней одежды у меня в руке! Я отрезал край твоей одежды, но не убил тебя. Пойми же и признай, что я не виновен ни в злодеянии, ни в мятеже. Я не согрешил против тебя, но ты охотишься за мной, чтобы лишить меня жизни. |
12 І подивися, ба́тьку мій, і поглянь на по́лу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю по́лу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чига́єш на душу мою, щоб забра́ти її! |
|
13 Пусть Господь рассудит нас! И пусть Господь отомстит тебе за меня: моя рука тебя не коснется. |
13 Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімсти́ться Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі! |
|
14 Как говорится в старой пословице: «От злодеев исходят злые дела», — поэтому моя рука тебя не коснется. |
14 Як говорить стародавня при́казка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі! |
|
15 |
15 За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою? |
|
16 Пусть Господь будет нашим судьей и рассудит нас. Пусть Он рассмотрит мое дело и защитит его. Пусть Он оправдает меня, избавив от твоей руки. |
16 І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки“. |
|
17 |
17 І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова́ до Саула, то Саул сказав: „Чи це твій голос, сину мій Давиде?“ І підняв Саул голос свій, та й заплакав. |
|
18 |
18 І сказав він до Давида: „Справедливі́ший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо. |
|
19 Ты только что рассказал мне, как по-доброму ты обошелся со мной: Господь отдал меня в твои руки, но ты не убил меня. |
19 Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив. |
|
20 Кто, найдя своего врага, позволит ему уйти невредимым? Пусть Господь воздаст тебе добром за то, что ты сегодня сделал для меня. |
20 Як чоловік зна́йде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відпла́тить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня. |
|
21 Я знаю, что ты непременно будешь царем, и что царство Израиля установится в твоих руках. |
21 А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царюва́ти, і стане в руці твоій Ізраїлеве царство. |
|
22 Поклянись же мне Господом, что ты не искоренишь моих потомков после меня и не уничтожишь моего имени из семьи моего отца. |
22 А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого“. |
|
23 |
23 І Давид заприсягну́в Саулові. І пішов Саул до дому свого́, а Давид та люди його ввійшли до тверди́ні. |